У центральній районній бібліотеці оформлено виставку-персоналію «Василь Миколайович Шкляр - лауреат Шевченківської премії», присвячену українському письменнику, політичному діячу Василю Миколайовичу Шкляру, найвідомішому і найбільш читаємому сучасному українському письменнику. Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка письменник визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року. Народився 10 червня 1951 в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи.
Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю (1968), а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. Звідти його хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (див. повість В.Шкляра «Стороною дощик іде»), але він перевівся до Єреванського університету, де 1972 року отримав диплом про вищу освіту. Працював у пресі, у 1986 року перейшов на творчу роботу. Писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи «Тінь сови», «Ностальгія», збірки повістей та оповідань «Сніг», «Живиця». Член Спілки письменників України з 1978 року, Асоціації українських письменників з 1999. 1988–1998рр — займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування сім'ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворив у романі «Елементал» (2001). 1991р. - стає членом Проводу Української республіканської партії та прес-секретарем УРП (до 1998 р.). У березні 1998р. був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». Популярність як письменника прийшла з виходом роману «Ключ» (1999), який зібрав низку нагород. Це був перший твір автора після тривалої паузи – з 1990 року. Сам Шкляр пояснює цю паузу так: «Далася взнаки різка зміна епох». Роман писався в 1998 р., після того як автор потрапив до реанімації зі смертельним діагнозом, але вижив і у лікарні почав писати «Ключ». Роман неодноразово був виданий в Україні (станом на 2009 р. - 12 разів) та за кордоном (перекладений зокрема шведською, російською, вірменською мовами). 2000–2004рр. – головний редактор видавництва «Дніпро». Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької. Значного розголосу набув його переклад «Тараса Бульби» М.Гоголя, зроблений з 1-го видання повісті (1835; збірка «Миргород»). В цьому виданні була відсутня додана пізніше Гоголем під тиском російських критиків хвала російському цареві. За переклад «Тараса Бульби» Шкляра критикував посол РФ в Україні Віктор Черномирдін. 2011р. - входить до складу журі літературного конкурсу «Юне слово». Наприкінці 2011 року Василь Шкляр створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра «Холодноярська Республіка», головна мета якої є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на розвиток українського кіномистецтва, надання благодійної допомоги на створення, прокат і популяризацію художнього кінофільму та його можливої наступної телеверсії за твором лауреата Шевченківської премії Василя Шкляра «Залишенець» («Чорний Ворон»).
Література про творчість Василя Шкляра
Герасимко Н. Кров з перцем та сіллю: [про роман В. Шкляра «Кров кажана»] / Н. Герасименко // Слово і час. – 2004. - №2. – С. 54-56.
Голобородько Я.Ретрансляція кітчу: про роман В. Шкляра «Елементал»] / Я. Голобородько // Слово і час. – 2003. – № 2. – С. 45-47.
Когут О. Політ над гніздом «Чорного ворона» / О. Когут // Культура і життя. – 2011. – 3 берез. (№8-9). – С.10.
Панькова Н. Презентація роману Василя Шкляра «Чорний ворон»/ Н. Панькова, О. Савченко // Дивослово. – 2011. - №6. – С. 26-30.
Інтернет-посилання:
http://javalibre.com.ua/java-book/author/5065 - Шкляр Василь;
http://www.bookclub.ua/ukr/read/shklyar/ - Клуб сімейного дозвілля. Василь Шкляр;
http://www.ex.ua/95219 - Василь Шкляр - Ключ - аудіокнижки українською;
http://www.ex.ua/9744429 - Василь Шкляр -Залишенець. Чорний ворон (2011)- аудіокнижки українською.
