Нут –«турецький горох», зернобобова культура. Рослина може бути заввишки 20-50 см з маленьким перистим листям з обох боків стебла. Плоди (боби) нуту мають діаметр від 0,5 до 1,5 см і є харчовим продуктом. В одному стручку міститься 2-3 горошини. Квітки нуту мають біле або червоно-синє забарвлення.
Існує два типи нуту
Desi - у нього маленьке, темне насіння і груба оболонка (переважає на індійському субконтиненті, в Ефіопії, Мексиці, Ірані); Desi також відомий як Бенгальський горох або chana. Нут Desi корисний для людей з проблемами цукру крові.
Kabuli - велике насіння світлого кольору з гладкою оболонкою (в основному вирощується на півдні Європи, в північній Африці, Афганістані та Індії). З 18 століття є найвідомішим і найпопулярнішим видом нуту. Це найбільш посухостійка зернобобова культура, яка відрізняється стійкістю до більшості хвороб і шкідників, до яких значною мірою сприйнятливі інші культури родини бобових. Цінність нуту
Вміст білка в насінні нуту залежно від сорту варіюється від 20,1% до 32,4%. Хоча білка в нуті небагато, менше ніж в решті бобів, але його якість і легка засвоюваність, а також насиченість найважливішими амінокислотами у нуту найвищі. Нут є також перспективним джерелом макро- і мікроелементів, містить: 50-60% вуглеводів (легкозасвоюваних вуглеводів), до 7% жирів (залежно від сорту цей показник варіюється), розчинні і нерозчинні харчові волокна. Розчинні волокна допомагають виводити з організму «шкідливий» холестерин, а нерозчинні - сприяють виведенню шкідливих речовин із кишечника.
Використання нуту
У зонах вирощування нуту його широко використовують для продовольчих і кормових цілей, а також як сировину для консервної і харчової промисловості. Основне призначення цієї культури - продовольче.
Насіння нуту споживають зазвичай у вареному і смаженому вигляді як ласощі, а також для приготування супів, других страв, гарнірів, пиріжків і національних страв. Зі смаженого подрібненого насіння готують брикети в суміші з родзинками, насінням кунжуту або волоським горіхом.
Нут використовують і при виготовленні консервів, які характеризуються високою поживністю і добрими смаковими якостями.
Додавання нутового борошна(10-20%) до пшеничного при випіканні хліба і виготовленні кондитерських і макаронних виробів підвищує поживність та смакові властивості продуктів. Із борошна нуту в чистому вигляді або суміші з молочним порошком готують поживну кашу для дітей.
Темнозабарвлене насіння нуту, що вирізняється підвищеним вмістом білка, широко застосовується у тваринництві як корм (1 ц зерна нуту містить 122 кормові одиниці і 19 кг перетравного білка). У раціоні з іншими кормами його використовують для годівлі різних тварин, особливо для свиней і птиці. У корм додают цілісне і роздроблене насіння, а також нутове борошно. Також їх застосовують як добавку до грубих кормів. Ціле насіння нуту дають споживати тваринам у вареному або запареному вигляді. У кормових раціонах птиці нут використовують як білковий концентрат замість рибного борошна.
У фазі формування зерна зелена маса нуту по кормових цінностях наближається до концентрованого корму, і в цій фазі вона охоче поїдається свинями і вівцями.
Нут - теплолюбна і посухостійка культура. Найбільш сприятлива температура для проростання насіння - +6-8oС, мінімальна - +3-40С. Особливо він потребує тепла в період плодоутворення, добре переносить високі температури. В той же час нут є морозостійкою культурою. Сходи його витримують заморозки до -5-60С, а дорослі рослини можуть пережити осінні заморозки до -80С.
Маючи високу посухостійкість, нут може давати добрі та стійкі врожаї у посушливих районах. Погано переносить надмірне зволоження і в дощові роки уражується грибними хворобами (аскохітоз і фузаріоз).
Насінню нуту для набухання необхідно більше води, ніж того потребують решта зернобобових культур. У подальшому нут легко витримує як грунтову, так і повітряну засуху завдяки потужній кореневій системі й економному витрачанню вологи.
До грунтів нут не вимогливий. Він добре проростає на чорноземах, дає досить непогані урожаї і на інших грунтах.
Місце в сівозміні
Включення нуту в сівозміну дозволяє збагатити грунт азотом, після збирання цієї культури на кожному гектарі залишається до 50 кг азоту. Нут не вибагливий до попередника, його можна сіяти після кукурудзи на силос, льону, ріпаку, але найбільшу врожайність рослини отримують після зернових культур. Головна умова щодо посіву нуту — слабка засміченість і відсутність багаторічних кореневищних і дводольних бур’янів на полі. Своєю чергою, нут є відмінним попередником для більшості сільськогосподарських культур. Урожайність озимої пшениці після нуту така сама, як і після чорного пару, а подекуди навіть перевищує її. Нут рано звільняє поле й тому створює сприятливі умови для підготовки ґрунту та накопичення вологи. Найбільш раціонально та економічно вигідно розміщувати нут у ланцюгу сівозміни озима пшениця (ячмінь) — нут — озима пшениця.Повторно вирощувати нут на старому місці можна через чотири-п’ять років.
Агротехніка
Обробіток грунту. Традиційний обробіток ґрунту під нут — звичайний для ранніх ярих культур: одне-два дискування попередника, глибока оранка, вирівнювання зябу восени й ранньовесняне закриття вологи.
Нут висівають ранньою весною й час для вирівнювання зябу обмежений, тому цей захід слід виконати восени, що збереже ґрунтову вологу. Тоді навесні достатньо провести одне боронування та передпосівну культивацію.
Останнім часом багато сільськогосподарських виробників переходять до мінімального або нульового обробітку ґрунту. І вирощування нуту саме за таких способів обробітку дає найкращі результати. Головне тут — заміна глибокої оранки ґрунту глибоким дискуванням або глибоким розпушуванням ґрунту за мінімального обробітку або сформованої сівозміни нульового обробітку.
Посів. Одним із найважливіших питань у технології вирощування нуту є строки сівби. Нут має високий рівень холодостійкості, насіння починає проростати за температури 2…3°С, сходи з’являються на 20–25-ту добу, а за підвищення температури до 12…14°С — вже через сім–дев'ять днів.
Нут можна сіяти як звичайним рядковим (15 см), що рекомендовано на чистих полях, так і стрічковим (45 + 15 см) або широкорядним способами (45, 60 чи 70 см). Широкорядним посівам надають перевагу і під час вирощування нуту за екологічними схемами, тобто без застосування хімічних засобів захисту. За такого способу висіву приґрунтовий шар має краще провітрювання, таким чином погіршуються умови для розвитку грибних хвороб.
Від обраного способу сівби залежить і норма висіву насіння. Так, за рядкового способу в Південному Степу України рекомендують 500–550 тис./га схожих насінин (8–9 насінин/п. м), за стрічкового — 400–450 тис./га (13–14 насінин/п. м), а за широкорядного — 300–350 тис./га (16–18 насінин/п. м). Перед сівбою насіння протруюють фундазолом (2-3 кг/т) і обробляють ризоторфіном або нітрагіном. У кожному господарстві варто сіяти два-три сорти нуту з різною тривалістю вегетаційного періоду та реакцією на зовнішні стреси.
Догляд. При посіві в суху погоду доцільно грунт прикочувати, а у разі утворення кірки - боронувати. Надалі здійснюють міжрядні розпушення, прополювання. Спочатку нут через повільне проростання сильно пригнічується бур'янами, тому перше прополювання зазвичай проводять майже одразу після появи сходів. Механізований обробіток і прополку практикують не менше двох разів до зімкнення рядків. Своєчасне та якісне проведення боронування знищує до 90% проростків однорічних бур’янів.
Удобрення. Урожай значною мірою підвищується при внесенні на чорноземах фосфорних добрив: на легких дерново-підзолистих грунтах - калійних, а на бідних - азотних. Застосування фосфорно-калійних добрив під основний обробіток ґрунту значно збільшує врожайність цієї культури. Експериментально доведено, що економічно вигідніша доза Р30–60 і К45–60 кг/га д. р. залежно від родючості ґрунту.
Збирання. Збирають нут, коли більшість бобів пожовтіє, а насіння у них стане твердим. Дружне дозрівання зерна нуту на всій рослині дозволяє збирати його прямим комбайнуванням. Затримки зі збиранням не критичні, позаяк при перестоюванні на корені нут не вилягає і не обсипається. Порівняно високе прикріплення нижніх бобів (близько 20 см) дозволяє без особливих проблем, які зазвичай властиві сої, збирати весь урожай без втрат.Після збирання нуту є ще достатньо часу для якісної підготовки грунту під посів озимих культур та накопичення вологи. Пожнивних залишків залишається мало.
Сорти. У реєстрі сортів, придатних для поширення в Україні, занесені такі сорти нуту: селекції Селекційно генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства і сортовивчення (Розанна, Пам'ять, Антей, Пегас, Тріумф, Буджак), Луганського інституту АПВ (Фагот, Добробут).
Нут - це фактично єдина бобова культура, яка дає сталі високі врожаї в засушливих та спекотних умовах. Разом із тим, добре реагує на зрошення. Найсприятливішими для вирощування є південно-східні регіони України. У Товаристві споживачів і виробників бобових підрахували, що зараз ціни на нут дуже вигідні. Фермери, які зібрали з 1 га 15-17ц нуту, отримали рентабельність на рівні 150-200%. Витрати на 1 га нуту складають від 9 до 10,5 тис. грн, а середня ціна — 18 тис. грн за тонну.
Продовольче насіння нуту може поставлятися на експорт. Потенційними споживачами його у великих обсягах є країни Близького Сходу, Алжиру, Індії, Пакистану тощо, для яких ця культура вважається традиційним продуктом споживання.
Існує два типи нуту
Desi - у нього маленьке, темне насіння і груба оболонка (переважає на індійському субконтиненті, в Ефіопії, Мексиці, Ірані); Desi також відомий як Бенгальський горох або chana. Нут Desi корисний для людей з проблемами цукру крові.
Kabuli - велике насіння світлого кольору з гладкою оболонкою (в основному вирощується на півдні Європи, в північній Африці, Афганістані та Індії). З 18 століття є найвідомішим і найпопулярнішим видом нуту. Це найбільш посухостійка зернобобова культура, яка відрізняється стійкістю до більшості хвороб і шкідників, до яких значною мірою сприйнятливі інші культури родини бобових. Цінність нуту
Вміст білка в насінні нуту залежно від сорту варіюється від 20,1% до 32,4%. Хоча білка в нуті небагато, менше ніж в решті бобів, але його якість і легка засвоюваність, а також насиченість найважливішими амінокислотами у нуту найвищі. Нут є також перспективним джерелом макро- і мікроелементів, містить: 50-60% вуглеводів (легкозасвоюваних вуглеводів), до 7% жирів (залежно від сорту цей показник варіюється), розчинні і нерозчинні харчові волокна. Розчинні волокна допомагають виводити з організму «шкідливий» холестерин, а нерозчинні - сприяють виведенню шкідливих речовин із кишечника.
Використання нуту
У зонах вирощування нуту його широко використовують для продовольчих і кормових цілей, а також як сировину для консервної і харчової промисловості. Основне призначення цієї культури - продовольче.
Насіння нуту споживають зазвичай у вареному і смаженому вигляді як ласощі, а також для приготування супів, других страв, гарнірів, пиріжків і національних страв. Зі смаженого подрібненого насіння готують брикети в суміші з родзинками, насінням кунжуту або волоським горіхом.
Нут використовують і при виготовленні консервів, які характеризуються високою поживністю і добрими смаковими якостями.
Додавання нутового борошна(10-20%) до пшеничного при випіканні хліба і виготовленні кондитерських і макаронних виробів підвищує поживність та смакові властивості продуктів. Із борошна нуту в чистому вигляді або суміші з молочним порошком готують поживну кашу для дітей.
Темнозабарвлене насіння нуту, що вирізняється підвищеним вмістом білка, широко застосовується у тваринництві як корм (1 ц зерна нуту містить 122 кормові одиниці і 19 кг перетравного білка). У раціоні з іншими кормами його використовують для годівлі різних тварин, особливо для свиней і птиці. У корм додают цілісне і роздроблене насіння, а також нутове борошно. Також їх застосовують як добавку до грубих кормів. Ціле насіння нуту дають споживати тваринам у вареному або запареному вигляді. У кормових раціонах птиці нут використовують як білковий концентрат замість рибного борошна.
У фазі формування зерна зелена маса нуту по кормових цінностях наближається до концентрованого корму, і в цій фазі вона охоче поїдається свинями і вівцями.
Нут - теплолюбна і посухостійка культура. Найбільш сприятлива температура для проростання насіння - +6-8oС, мінімальна - +3-40С. Особливо він потребує тепла в період плодоутворення, добре переносить високі температури. В той же час нут є морозостійкою культурою. Сходи його витримують заморозки до -5-60С, а дорослі рослини можуть пережити осінні заморозки до -80С.
Маючи високу посухостійкість, нут може давати добрі та стійкі врожаї у посушливих районах. Погано переносить надмірне зволоження і в дощові роки уражується грибними хворобами (аскохітоз і фузаріоз).
Насінню нуту для набухання необхідно більше води, ніж того потребують решта зернобобових культур. У подальшому нут легко витримує як грунтову, так і повітряну засуху завдяки потужній кореневій системі й економному витрачанню вологи.
До грунтів нут не вимогливий. Він добре проростає на чорноземах, дає досить непогані урожаї і на інших грунтах.
Місце в сівозміні
Включення нуту в сівозміну дозволяє збагатити грунт азотом, після збирання цієї культури на кожному гектарі залишається до 50 кг азоту. Нут не вибагливий до попередника, його можна сіяти після кукурудзи на силос, льону, ріпаку, але найбільшу врожайність рослини отримують після зернових культур. Головна умова щодо посіву нуту — слабка засміченість і відсутність багаторічних кореневищних і дводольних бур’янів на полі. Своєю чергою, нут є відмінним попередником для більшості сільськогосподарських культур. Урожайність озимої пшениці після нуту така сама, як і після чорного пару, а подекуди навіть перевищує її. Нут рано звільняє поле й тому створює сприятливі умови для підготовки ґрунту та накопичення вологи. Найбільш раціонально та економічно вигідно розміщувати нут у ланцюгу сівозміни озима пшениця (ячмінь) — нут — озима пшениця.Повторно вирощувати нут на старому місці можна через чотири-п’ять років.
Агротехніка
Обробіток грунту. Традиційний обробіток ґрунту під нут — звичайний для ранніх ярих культур: одне-два дискування попередника, глибока оранка, вирівнювання зябу восени й ранньовесняне закриття вологи.
Нут висівають ранньою весною й час для вирівнювання зябу обмежений, тому цей захід слід виконати восени, що збереже ґрунтову вологу. Тоді навесні достатньо провести одне боронування та передпосівну культивацію.
Останнім часом багато сільськогосподарських виробників переходять до мінімального або нульового обробітку ґрунту. І вирощування нуту саме за таких способів обробітку дає найкращі результати. Головне тут — заміна глибокої оранки ґрунту глибоким дискуванням або глибоким розпушуванням ґрунту за мінімального обробітку або сформованої сівозміни нульового обробітку.
Посів. Одним із найважливіших питань у технології вирощування нуту є строки сівби. Нут має високий рівень холодостійкості, насіння починає проростати за температури 2…3°С, сходи з’являються на 20–25-ту добу, а за підвищення температури до 12…14°С — вже через сім–дев'ять днів.
Нут можна сіяти як звичайним рядковим (15 см), що рекомендовано на чистих полях, так і стрічковим (45 + 15 см) або широкорядним способами (45, 60 чи 70 см). Широкорядним посівам надають перевагу і під час вирощування нуту за екологічними схемами, тобто без застосування хімічних засобів захисту. За такого способу висіву приґрунтовий шар має краще провітрювання, таким чином погіршуються умови для розвитку грибних хвороб.
Від обраного способу сівби залежить і норма висіву насіння. Так, за рядкового способу в Південному Степу України рекомендують 500–550 тис./га схожих насінин (8–9 насінин/п. м), за стрічкового — 400–450 тис./га (13–14 насінин/п. м), а за широкорядного — 300–350 тис./га (16–18 насінин/п. м). Перед сівбою насіння протруюють фундазолом (2-3 кг/т) і обробляють ризоторфіном або нітрагіном. У кожному господарстві варто сіяти два-три сорти нуту з різною тривалістю вегетаційного періоду та реакцією на зовнішні стреси.
Догляд. При посіві в суху погоду доцільно грунт прикочувати, а у разі утворення кірки - боронувати. Надалі здійснюють міжрядні розпушення, прополювання. Спочатку нут через повільне проростання сильно пригнічується бур'янами, тому перше прополювання зазвичай проводять майже одразу після появи сходів. Механізований обробіток і прополку практикують не менше двох разів до зімкнення рядків. Своєчасне та якісне проведення боронування знищує до 90% проростків однорічних бур’янів.
Удобрення. Урожай значною мірою підвищується при внесенні на чорноземах фосфорних добрив: на легких дерново-підзолистих грунтах - калійних, а на бідних - азотних. Застосування фосфорно-калійних добрив під основний обробіток ґрунту значно збільшує врожайність цієї культури. Експериментально доведено, що економічно вигідніша доза Р30–60 і К45–60 кг/га д. р. залежно від родючості ґрунту.
Збирання. Збирають нут, коли більшість бобів пожовтіє, а насіння у них стане твердим. Дружне дозрівання зерна нуту на всій рослині дозволяє збирати його прямим комбайнуванням. Затримки зі збиранням не критичні, позаяк при перестоюванні на корені нут не вилягає і не обсипається. Порівняно високе прикріплення нижніх бобів (близько 20 см) дозволяє без особливих проблем, які зазвичай властиві сої, збирати весь урожай без втрат.Після збирання нуту є ще достатньо часу для якісної підготовки грунту під посів озимих культур та накопичення вологи. Пожнивних залишків залишається мало.
Сорти. У реєстрі сортів, придатних для поширення в Україні, занесені такі сорти нуту: селекції Селекційно генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства і сортовивчення (Розанна, Пам'ять, Антей, Пегас, Тріумф, Буджак), Луганського інституту АПВ (Фагот, Добробут).
Нут - це фактично єдина бобова культура, яка дає сталі високі врожаї в засушливих та спекотних умовах. Разом із тим, добре реагує на зрошення. Найсприятливішими для вирощування є південно-східні регіони України. У Товаристві споживачів і виробників бобових підрахували, що зараз ціни на нут дуже вигідні. Фермери, які зібрали з 1 га 15-17ц нуту, отримали рентабельність на рівні 150-200%. Витрати на 1 га нуту складають від 9 до 10,5 тис. грн, а середня ціна — 18 тис. грн за тонну.
Продовольче насіння нуту може поставлятися на експорт. Потенційними споживачами його у великих обсягах є країни Близького Сходу, Алжиру, Індії, Пакистану тощо, для яких ця культура вважається традиційним продуктом споживання.
