Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області надає цікаву та корисну інформацію щодо прав громадян в суді.
Як вирішити в суді проблеми, що виникають при примусовому виконання рішень?
Завершальною стадією судового розгляду справ є виконавче провадження, за правилами якого здійснюється примусове виконання рішень суду та інших органів. На стадії виконання рішень можуть виникати певні питання та проблеми, які неможливо вирішити без звернення до суду.
Після початку проведення на території нашої області антитерористичної операції стало актуальним питання отримання дублікатів виконавчих листів замість втрачених. Нашим читачам відомо, що органи державної влади в процесі переміщення з неконтрольованої українською владою території не мали змоги вивезти документацію. В такій же ситуації опинились і відділи державної виконавчої служби, які були вимушені залишити незакінчені виконавчі провадження в Донецьку та інших містах, де органи влади зупинили свої повноваження. А продовжувати вживати заходи з примусового виконання будь-якого рішення неможливо без наявності у державного виконавця виконавчого документа – у випадку рішення суду це виконавчий лист. Тому виникає потреба отримати дублікат виконавчого листа. Із такою заявою необхідно звернутись до суду, який видав виконавчий лист. Якщо виконавчий лист видавав суд, розташований у районі проведення антитерористичної операції, то звертатись необхідно до того суду на підконтрольній території, якому визначена його підсудність. Наприклад, підсудність Харцизького міського суду передана Добропільському міськрайонному суду. Знайти інформацію, який суд буде розглядати питання видачі дубліката виконавчого листа, можна на веб-сайті «Судова влада».
Не обійтись без суду і при необхідності виправити помилку, припущену у виконавчому листі. Якщо виконавчий документ не відповідає встановленим вимогам (наприклад, відсутні паспортні дані сторін або такі відомості зазначені невірно, відсутній підпис особи що видала виконавчий документ тощо), то державний виконавець не має можливості прийняти такий виконавчий документ до виконання та відкрити виконавчого провадження. Для реалізації права стягувача на виконання судового рішення необхідно привести у відповідність до вимог закону такий виконавчий документ.
В практиці державних виконавців зустрічаються виконавчі провадження, по яким наступають чи з’являються обставини, що ускладнюють виконання рішення. Наприклад, хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. В таких випадках сторона виконавчого провадження, тобто і стягував, і боржник, мають можливість звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Взагалі спосіб і порядок виконання судового рушення – це визначена рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений, без фактичної зміни рішення суду по суті.
В такому ж порядку розглядаються і питання відстрочення або розстрочення виконання рішення. Суд має змогу відкласти чи перенести виконання рішення на новий строк, дозволити виконувати рішення не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.
Оскарження дій державного виконавця в судовому порядку
Завершальною стадією судового розгляду справ є виконавче провадження, за правилами якого здійснюється примусове виконання рішень суду та інших органів. Якщо учасники виконавчого провадження вважають, що діями чи рішеннями державного виконавця в його перебігу порушуються їх права та законні інтереси, вони мають право оскаржити дії такого державного виконавця в суді. Наведемо певні приклади.
Перша стадія виконавчого провадження – це прийняття виконавчого документу, наприклад, виконавчого листа, виданого судом, до виконання. Якщо державний виконавець з’ясує наявність перешкод для примусового виконання рішення, то він має повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання і надіслати відповідне повідомлення. Такими перешкодами може бути, наприклад, пропуск строку для пред’явлення виконавчого документу, визнання боржника банкрутом, пред’явлення виконавчого документа не за місцем виконання рішення тощо. У разі, якщо стягувач не згоден з поверненням виконавчого документу без прийняття до виконання, існує можливість звернутись до суду з оскарженням таких дій державного виконавця.
Аналогічні правила стосуються і інших дій державного виконавця: зупинення або відкладення виконавчих дій, закінчення виконавчого провадження, визначення вартості майна боржника, на яке звернено стягнення тощо.
Законом «Про виконавче провадження» передбачені певні дії державного виконавця, вплинути на результат яких можливо взагалі лише в судовому порядку.
Одним із дієвих заходів примусового виконання, який може привести до реального виконання рішення, залишається накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. Тому цілком зрозуміло, що закон утруднює процедуру зняття арешту з майна, якщо він вже був застосований державним виконавцем. Право зняти арешт з майна боржника, коли рішення ще не виконане у повному обсязі, надане начальнику відділу державної виконавчої служби лише у випадку виявлення порушення порядку накладення такого арешту, встановленого Законом України «Про виконавче провадження». У всіх інших випадках необхідний судовий розгляд. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Підстави та порядок обчислення аліментів
Відповідно до ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.
За результатами визначення заборгованості із сплати аліментів державним виконавцем складається «розрахунок заборгованості по аліментах» (Додаток 2) який підписується державним виконавцем одноособово.
Ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Ст. 184 Сімейного кодексу України визначає: якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Порядок визначення заборгованості із сплати аліментів визначений ст. 195 Сімейного кодексу України відповідно до якої:
- Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
- Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.
- Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Інформацію щодо розміру середньої заробітної плати працівника для місцевості за якою проводиться розрахунок державний виконавець отримує у Головному управлінні статистики у Донецькій області.
Розрахунок заборгованості повинен бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.
Якщо боржник не працює або відсутня інформація про отримання боржником доходів, державний виконавець розраховує заборгованість у такому самому порядку, виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості. Після отримання достовірної інформації про джерела доходів боржника та їх розмір державний виконавець здійснює перерахунок заборгованості та повідомляє про нього стягувача і боржника. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику:
- у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання;
- за заявою сторін виконавчого провадження;
- у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника;
- у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
- за власною ініціативою;
- в інших передбачених законом випадках;
Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного строку, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Якщо за виконавчим документом, пред'явленим до виконання, утримання аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установленого трирічного строку та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти. У разі виїзду особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, на постійне місце проживання до іноземних держав, з якими Україна не уклала договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів за рішенням суду проводиться на день виїзду за весь період до досягнення дитиною повноліття.
Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Судовий захист прав учасників виконавчого провадження
В нашій державі кожен має право на захист своїх прав та законних інтересів в судовому порядку. Не є винятком із загального правила і процедура примусового виконання рішень. Оскаржити рішення, які приймає державний виконавець, дії, які він вчиняє чи своєчасно не вчиняє, можливо по різному. В режимі дії Закону України «Про виконавче провадження» скарга направляється начальнику відділу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, чи до обласного управління державної виконавчої служби. При застосуванні Закону України «Про звернення громадян» можливе звернення крім перелічених осіб і до керівника обласного управління юстиції. Зазначеними законами встановлені різні вимоги до скарг та різні терміни їх розгляду.
Сьогодні надамо інформацію про те, як реалізувати своє право на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, а також про можливість звернення до суду з метою реалізації прав учасників виконавчого провадження.
В перебігу виконавчого провадження державний виконавець здійснює цілу низку заходів, виносить постанови, вносить подання, надає розпорядження, вимоги, складає акти та протоколи. Постанови, акти, вимоги є процесуальними документами, виносяться відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. І всі ці дії та рішення можливо оскаржити в судовому порядку, якщо стороною виконавчого провадження виявлені порушення під час їх складання чи винесення.
Звертаю увагу на таке важливе зауваження. Якщо стягувач, тобто особа на користь якої виконується рішення, має право оскаржувати дії державного виконавця будь-яким чином: до начальника відділу, в якому працює державний виконавець, до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, то боржник, тобто особа яка повинна виконати рішення, має право на оскарження виключно в судовому порядку. Важливо відмітити, що розгляд скарги начальником відділу державної виконавчої служби не позбавляє особу права оскаржити дії державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до суду.
Як визначитись, в який суд звертатись? Якщо виконується судове рішення, наприклад, рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то рішення та дії державного виконавця оскаржуються в суд, який видав виконавчий документ. Але державні виконавці виконують не лише рішення судів, а і рішення інших органів, наприклад, постанови про стягнення штрафів органів державтоінспекції. Постанови державного виконавця по таким провадженням, як і постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, про накладені штрафи, оскаржуються теж до місцевого суду.
Для звернення до суду необхідно дотриматись встановлених законодавством строків. Позовну заяву чи скаргу необхідно подати у десятиденний строк з дня, коли учасник виконавчого провадження дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Можна просити суд поновити строк для подання скарги, але лише у разі наявності поважних причин його пропуску.
Законом встановлені певні вимоги до оформлення скарги та позовної заяви. Звернення до суду повинно містити його найменування, відомості про того, хто звертається до суду: прізвище, ім’я, по батькові, місце мешкання, засоби зв’язку, відомості про державного виконавця, дії якого оскаржуються, зміст вимог, виклад обставин, якими обґрунтовується припущене на думку сторони виконавчого провадження порушення її прав та законних інтересів з боку державного виконавця.
Для пред’явлення виконавчих документів до виконання у відділи державної виконавчої служби встановлені певні строки. За нормами Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років. Що робити у випадку пропуску зазначеного строку? Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Давайте розглянемо можливості звернення до суду, якщо державний виконавець порушує права стягувача або боржника в перебігу виконавчого провадження. Його перша стадія – це прийняття виконавчого документу, наприклад, виконавчого листа, виданого судом, до виконання. Якщо державний виконавець з’ясує наявність перешкод для примусового виконання рішення, то він має повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання і надіслати відповідне повідомлення. Такими перешкодами може бути, наприклад, пропуск строку для пред’явлення виконавчого документу, визнання боржника банкрутом, пред’явлення виконавчого документа не за місцем виконання рішення тощо. У разі, якщо виконавчий документ повернутий стягувачу без прийняття до виконання, а він не згоден з прийнятим рішенням, існує можливість звернутись до суду з оскарженням таких дій державного виконавця.
Аналогічні правила стосуються і інших дій державного виконавця: зупинення або відкладення виконавчих дій, закінчення виконавчого провадження, визначення вартості майна боржника, на яке звернено стягнення тощо.
Законом «Про виконавче провадження» передбачені певні дії державного виконавця, вплинути на результат яких можливо взагалі лише в судовому порядку.
Одним із дієвих заходів примусового виконання, який може привести до реального виконання рішення, залишається накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. Тому цілком зрозуміло, що закон утруднює процедуру зняття арешту з майна, якщо він вже був застосований державним виконавцем. Право зняти арешт з майна боржника, коли рішення ще не виконане у повному обсязі, надане начальнику відділу державної виконавчої служби лише у випадку виявлення порушення порядку накладення такого арешту, встановленого Законом України «Про виконавче провадження». У всіх інших випадках необхідний судовий розгляд. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Без звернення до суду неможливо вирішити певні питання та проблеми, які виникають вже на стадії виконання рішення.
Після початку проведення на території нашої області антитерористичної операції стало актуальним питання отримання дублікатів виконавчих листів замість втрачених. Відомо, що органи державної влади в процесі переміщення з неконтрольованої українською владою території не мали змоги вивезти документацію. В такій же ситуації опинились і відділи державної виконавчої служби, які були вимушені залишити незакінчені виконавчі провадження в Донецьку та інших містах, де органи влади зупинили свої повноваження. А продовжувати вживати заходи з примусового виконання будь-якого рішення неможливо без наявності у державного виконавця виконавчого документа – у випадку рішення суду це виконавчий лист. Тому виникає потреба отримати дублікат виконавчого листа. Із такою заявою необхідно звернутись до суду, який видавив виконавчий лист. Якщо виконавчий лист видавав суд, розташований у районі проведення антитерористичної операції, то звертатись необхідно до того суду на підконтрольній території, якому визначена його підсудність. Наприклад, підсудність Харцизького міського суду передана Добропільському міськрайонному суду. Знайти інформацію, який суд буде розглядати питання видачі дубліката виконавчого листа, можна на веб-сайті «Судова влада».
Не обійтись без суду і при необхідності виправити помилку, припущену у виконавчому листі. Якщо виконавчий документ не відповідає встановленим вимогам (наприклад, відсутні паспортні дані сторін або такі відомості зазначені невірно, відсутній підпис особи що видала виконавчий документ тощо), то державний виконавець не має можливості прийняти такий виконавчий документ до виконання та відкрити виконавчого провадження. Для реалізації права стягувача на виконання судового рішення необхідно привести у відповідність до вимог закону такий виконавчий документ.
В практиці державних виконавців зустрічаються виконавчі провадження, по яким наступають чи з’являються обставини, що ускладнюють виконання рішення. Наприклад, хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. В таких випадках сторона виконавчого провадження, тобто і стягував, і боржник, мають можливість звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Взагалі спосіб і порядок виконання судового рушення – це визначена рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений, без фактичної зміни рішення суду по суті.
В такому ж порядку розглядаються і питання відстрочення або розстрочення виконання рішення. Суд має змогу відкласти чи перенести виконання рішення на новий строк, дозволити виконувати рішення не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.
Можливістю звернутись до суду за отриманням рішення, яке може позитивно вплинути на перебіг виконавчого провадження і реалізацію прав його сторін, користуються не тільки його сторони, а і державні виконавці. Законом в деяких випадках визначена виключна компетенція державного виконавця по зверненню до суду, тобто державний виконавець може зробити те, на що не мають право сторони виконавчого провадження. Так, в ході виконавчого провадження може виникнути необхідність провести огляд житла чи іншого володіння боржника з метою виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішення. Якщо боржник не надає доступ державному виконавцю до таких приміщень, примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень здійснюється виключно на підставі рішення суду. Для розгляду такого питання в суд направляється подання державного виконавця.
У разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звернутись до суду з поданням про тимчасове обмеження фізичної особи або керівника підприємства у праві виїзду за межі України. Суд таке подання розглядає негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Актуальним є нагадати, що 5 жовтня минулого року набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження». Цим законом введено інститут приватних виконавців як суб’єктів незалежної професійної діяльності. На даний час необхідне навчання завершили вже більш ніж 600 приватних виконавців, які після отримання в Міністерстві юстиції свідоцтв почнуть працювати. У стягувачів виникне можливість вибору, до кого звертатись з метою виконання рішення: до державних виконавців, які працюють у відділах державної виконавчої служби, або до приватного виконавця. Повноваження і порядок діяльності приватних виконавців – це тема окремої розмови, а повертаючись до теми нашої сьогоднішньої зустрічі, зауважу, що у приватного виконавця не існує керівника, тому його дії можливо оскаржити лише в судовому порядку.
