Відповідно до ст. 97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. (далі – КЗпП України) оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017» встановлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 3200 гривень; у погодинному розмірі - 19,34 гривні.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2010 р. №330 «Про визначення та застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі» (далі - постанова № 330) визначено випадки, в яких застосовується мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі, зокрема:
- на підприємствах незалежно від форми власності у разі встановлення у колективних договорах або за погодженням з профспілковими чи іншими органами, уповноваженими на представництво трудовим колективом, погодинної оплати праці із застосуванням відповідних нормованих завдань та обліку фактичного робочого часу;
- фізичними особами, які використовують найману працю з погодинною оплатою праці;
- в установах та організаціях, що фінансуються з бюджету, в разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про встановлення працівникам погодинної оплати праці.
Отже, на підприємствах для працівників, які працюють з місячними окладами, має дотримуватись мінімальна державна гарантія - мінімальна місячна заробітна плата, а для працівників з погодинною оплатою (годинними тарифними ставками) - мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі.
Слід зазначити, що постановою № 330 передбачено також гарантії працівникам з погодинною оплатою праці.
Так, пп. 4 п. 1 цієї постанови визначено, що підвищення мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі не є підставою для збільшення нормованих завдань, установлених на годину праці, а згідно з п. 3 установлення погодинної оплати праці не є підставою для скорочення нормальної тривалості робочого часу.
