Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звертає увагу на правові аспекти та доцільність укладання трудових договорів або договорів цивільно-правового характеру.
Відповідно до Конституції України кожен має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя роботою, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем. Водночас, чимало цивільно-правових договорів теж засновані на трудовій діяльності, тому необхідно трудовий договір відрізняти від цивільно-правової угоди. Питання визначення різниці між трудовим договором та договором цивільно-правового характеру (ЦПХ) має дуже практичне значення.
Багато роботодавців зловживають укладенням договорів ЦПХ із працівниками, приховуючи таким чином фактичні трудові відносини.
У разі укладення договору ЦПХ, роботодавець не є роботодавцем з юридичної точки зору, а лише замовником, а працівник є лише виконавцем, який надає послуги (виконує роботи) на свій ризик.
Отже, пропонуємо проаналізувати переваги та недоліки укладення трудового договору та договору ЦПХ, щоб і працівник і роботодавець міг визначити, що для кожного з них є прийнятним та вигіднішим.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається між роботодавцем і працівником при прийомі на роботу, він є найбільш оптимальним для працівників, оскільки забезпечує створення з боку організації комфортних умов праці, встановлює розмір заробітної плати, права та обов’язки кожної сторони, тривалість робочого дня, вирішує інші важливі питання. Особа, яка працює за цивільно-правовим договором не має зазначених гарантій порівняно з особою, яка працює за трудовим договором.
Цивільно-правовий договір – це угода між фізичною особою-підприємцем чи юридичною особою (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.
Договір цивільно-правового характеру більш характерний для разових угод, його головним предметом є кінцевий результат послуги або діяльності людини. За таким договором не платиться щомісячна заробітна плата, а винагорода за конкретно виконану роботу, в строки, встановлені договором на підставі підписаних актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт). Особа, яка виконує роботи за договором ЦПХ позбавлена соціальних гарантій (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо), на працівника не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку (працівник не зобов’язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори).
Якщо договір цивільно-правового характеру, який укладений з працівником містить хоч одну ознаку трудового договору, то такі відносини можна вважати трудовими. Наявність ознак трудового договору в договорах цивільно-правового характеру є підставою для визнання таких договорів недійсними. А це, в свою чергу, є підставою для накладання штрафних санкцій на роботодавця інспектором праці.
Наголошуємо, що відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 р. № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекційні відвідування можуть проводитись, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України про :
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.
Шановні роботодавці! Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області рекомендує вам переглянути правомірність оформлення працівників за договорами цивільно-правового характеру та дотримуватись у своїй діяльності вимог чинного трудового законодавства.
Відповідно до Конституції України кожен має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя роботою, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем. Водночас, чимало цивільно-правових договорів теж засновані на трудовій діяльності, тому необхідно трудовий договір відрізняти від цивільно-правової угоди. Питання визначення різниці між трудовим договором та договором цивільно-правового характеру (ЦПХ) має дуже практичне значення.
Багато роботодавців зловживають укладенням договорів ЦПХ із працівниками, приховуючи таким чином фактичні трудові відносини.
У разі укладення договору ЦПХ, роботодавець не є роботодавцем з юридичної точки зору, а лише замовником, а працівник є лише виконавцем, який надає послуги (виконує роботи) на свій ризик.
Отже, пропонуємо проаналізувати переваги та недоліки укладення трудового договору та договору ЦПХ, щоб і працівник і роботодавець міг визначити, що для кожного з них є прийнятним та вигіднішим.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається між роботодавцем і працівником при прийомі на роботу, він є найбільш оптимальним для працівників, оскільки забезпечує створення з боку організації комфортних умов праці, встановлює розмір заробітної плати, права та обов’язки кожної сторони, тривалість робочого дня, вирішує інші важливі питання. Особа, яка працює за цивільно-правовим договором не має зазначених гарантій порівняно з особою, яка працює за трудовим договором.
Цивільно-правовий договір – це угода між фізичною особою-підприємцем чи юридичною особою (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.
Договір цивільно-правового характеру більш характерний для разових угод, його головним предметом є кінцевий результат послуги або діяльності людини. За таким договором не платиться щомісячна заробітна плата, а винагорода за конкретно виконану роботу, в строки, встановлені договором на підставі підписаних актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт). Особа, яка виконує роботи за договором ЦПХ позбавлена соціальних гарантій (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо), на працівника не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку (працівник не зобов’язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори).
Якщо договір цивільно-правового характеру, який укладений з працівником містить хоч одну ознаку трудового договору, то такі відносини можна вважати трудовими. Наявність ознак трудового договору в договорах цивільно-правового характеру є підставою для визнання таких договорів недійсними. А це, в свою чергу, є підставою для накладання штрафних санкцій на роботодавця інспектором праці.
Наголошуємо, що відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 р. № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекційні відвідування можуть проводитись, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України про :
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.
Шановні роботодавці! Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області рекомендує вам переглянути правомірність оформлення працівників за договорами цивільно-правового характеру та дотримуватись у своїй діяльності вимог чинного трудового законодавства.
