Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується зарплата, установлені законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується зарплата, установлені законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
До Державної фіскальної служби або її територіального органу подається повідомлення про прийняття працівника на роботу власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
За звітний податковий період роботодавці подають щокварталу податковий розрахунок про суми нарахованого (виплаченого) доходу за формою 1-ДФ (ознака доходу «101», щомісяця звіт про суми нарахованого ЄСВ (додаток 4).
Цивільно-правовий договір, у свою чергу, - це угода між підприємством і особою на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
За договором підряду, укладеним між власником та особою, остання зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Водночас основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. А за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу й виконує її на свій ризик.
Оплачується за підрядним договором не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи й оформляють актами здавання – приймання виконаних робіт, на підставі яких проводиться їх оплата. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
За звітний податковий період роботодавці подають щокварталу податковий розрахунок про суми нарахованого (виплаченого) доходу за формою 1-ДФ (ознака доходу «102», щомісяця звіт про суми нарахованого ЄСВ (додаток 4).
Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором метою є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує та виконує свою роботу.
За звітний податковий період роботодавці подають щокварталу податковий розрахунок про суми нарахованого (виплаченого) доходу за формою 1-ДФ (ознака доходу «101», щомісяця звіт про суми нарахованого ЄСВ (додаток 4).
Цивільно-правовий договір, у свою чергу, - це угода між підприємством і особою на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
За договором підряду, укладеним між власником та особою, остання зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Водночас основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. А за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу й виконує її на свій ризик.
Оплачується за підрядним договором не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи й оформляють актами здавання – приймання виконаних робіт, на підставі яких проводиться їх оплата. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
За звітний податковий період роботодавці подають щокварталу податковий розрахунок про суми нарахованого (виплаченого) доходу за формою 1-ДФ (ознака доходу «102», щомісяця звіт про суми нарахованого ЄСВ (додаток 4).
Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором метою є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує та виконує свою роботу.
Додатково: згідно постанови КМУ від 26 квітня 2017 року № 259 підставою для проведення перевірки інспекторами Держпраці є наявність будь-якої з наведених умов:
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.
